Мене звати Єненко Михайло, мені 12 років. Цього літа я пройшов курс навчання англійської мови в "Mcdonald language academy", яка розташована Kilkenny, Ірландія. У подорож їхав один, це в перше для мене. В аеропортах завжди був супровід, який забезпечувала авіакомпанія Lufthansa. В аеропорту Дубліна мене зустрів представник школи Марджері Креспі, але до Кілкенні ми поїхали не відразу, довелося дочекатися ще двох студентів з Італії. Потім нас забрав інший представник школи на автомобілі. Приймаюча сім'я забрала мене від будівлі школи увечері. Сім'я була дуже привітною і відразу після знайомства вони усе розповіли про місто, будинок, показали кімнату. Пізніше сім'я забрала ще одного студента, француза, 16 років, на ім'я П'єр. Потім була вечеря з сім'єю.
Тестування за рівнем англійської мови було наступного ранку о 9 годині. Будівля школи знаходилася не далеко від мого місця проживання. Місто взагалі не було великим. Підйом о 8:30, далі сніданок, у школі ми повинні бути о 9 годині. Далі уроки – 1 година, далі перерва півгодини.
Після перерви займалися ще дві години. І вже по закінченню заняття нам давали 1 годину на розваги.
За цей час ми могли з'їсти "Ланч Бокс" або зайнятися своїми справами. У 15:00 були екскурсії або майстер класи (Ірландський танець, приготування їжі, похід до кінотеатру та у боулінг), які закінчувалися о 17:00. До дому я приходив о 18:00.
Вечеря завжди була о 19:00. Після вечері ми мали вільний час: можна було залишитися вдома і дивитися телевізор або піти з друзями гуляти по місту. Щоб піти на вулицю, завжди треба було питати дозвіл у сім'ї. Кожен повинен був повернутися до дому до 21:00.
У нашої приймаючої сім'ї був двоповерховий будинок. Ми жили на другому поверсі, у кожного була своя власна кімната. Також, на другому поверсі розміщувалися ванна кімната та два туалета. За будинком знаходився невеликий сад.
Кожен день були якісь екскурсії (ознайомча екскурсія по Кілкенні, до заводу Smithwicks та інші) або розваги (боулінг, кінотеатр). Крім цього, було дві великі екскурсії до Дубліна та до Глендалоху. У Дубліні найбільше сподобався Центральний парк, у долині Глендалох – гірське озеро.
Що найбільше мене вразило:
- кермо з правого боку в автомобілі;
- сильний вітер на березі Ірландського моря;
- величезні чайки у Центральному парку;
- вежа у Глендалосі;
- ірландський національний вид спорту – хьорлінг;
- та ще багато інших речей.
Хочу зазначити, що ірландці дуже миролюбні та щирі. Завжди готові допомогти або пригостити кавою навіть незнайому людину. У них заведено приймати участь у благодійних програмах, наприклад, концертах.
Усі екскурсії та розваги було включено у програму школи. Після екскурсій давали вільний час у місті. Можна було придбати щось у магазинах чи зайти у кав'ярню, скуштувати десерти, каву (мені сподобалося морозиво).
Єдиним недоліком було те що мені лише 12 років, і гуляти по місту я міг у супроводі дорослих або з друзями, які були старші за мене. Навчання сподобалось: було багато спілкування на англійській мові, відсутня звична для наших шкіл система оцінювання, навчальний посібник, розроблений вчителями школи, зручний.
На зворотній дорозі до Київа довелося побувати у готелі аеропорта Франкфурт, тому що рейс з Дубліну до Франкфурта був затриманий на годину, і я не встиг на літак до Київа. Але це була приємна затримка і незручностей не відчув. Переночував в готелі, а зранку сів на наступний літак.
Вдячний за організацію подорожі навчальному агенству KARANDASH.
